Инструкция к применению

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони 
здоров’я України
 _______№_________

Реєстраційне посвідчення
№ Р______________

 

 

 

 

 

 

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату

ТРЕОСУЛЬФАН  МЕДАК
(TREOSULFAN MEDAC)

Склад:
діюча речовина: treosulfan;
1 флакон містить треосульфану 1 г або 5 г.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. 
Антинеопластичні  засоби, алкілуючі сполуки. Код АТС L01X.

Клінічні характеристики.
Показання.

Застосовується як монотерапія, так і в комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування раку яєчника ІІ - IV стадії за FIGO (як паліативне лікування).

Протипоказання.
Підвищена чутливість до препарату. Тяжке пригнічення діяльності кісткового мозку. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.
Застосування треосульфану проводить тільки фахівець, який має достатній досвід проведення протипухлинної  терапії.  

Препарат  можна  вводити  лише шляхом короткочасної внутрішньовенної інфузії (протягом 15 - 30 хв).
При монотерапії доза для пацієнтів, яким попередньо не проводили хіміотерапію, становить 8 г треосульфану на 1 м2 площі тіла 1 раз на 3 - 4 тижні.

Пацієнтам, які проходили курс лікування мієлосупресивними препаратами, отримували променеву терапію, у яких відмічено пригнічення функції кісткового мозку різного походження, ослаблену імунну систему, призначають треосульфан у початковій дозі не вище 6 г на 1 м2 площі поверхні тіла.

При комбінованій терапії разом з цисплатином доза треосульфану становить 5 г на 1 м2 площі поверхні тіла, яка застосовується як внутрішньовенне короткочасне вливання 1 раз на 3 - 4 тижні.

Якщо рівень лейкоцитів нижче 1x109/л і рівень тромбоцитів нижче 25x109/л після введення треосульфану, наступна доза препарату зменшується на 1 г на 1 м2 площі поверхні тіла.

У випадку, якщо через 3 тижні після чергового введення треосульфану рівень лейкоцитів у периферичній крові не перевищує 3,5x109/л, а тромбоцитів – 100x109/л, початок наступного курсу повинен бути відкладений на 1 тиждень. Якщо по закінченні цього терміну показники периферичної крові не перевищили вказаних вище величин, то при монотерапії доза треосульфану має бути зменшена до 6 г/м2 поверхні тіла пацієнта, а при комбінації з цисплатином – до 3 г/м2.

Якщо рівень лейкоцитів не нижче 3,5x109/л, а тромбоцитів – не нижче 100x109/л після застосування треосульфану, дозу треосульфану можна збільшити на 1 г/м2 площі поверхні тіла.

Шлях і тривалість застосування.
Треосульфан 1000 мг (5000 мг) застосовують для внутрішньовенного введення після розчинення у 20 (100) мл води для ін’єкцій.

Треосульфан 1000 мг (5000 мг) сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду і 5 % розчином глюкози.

При введенні треосульфану слід бути обережними, як і при застосуванні інших цитотоксичних засобів.

При застосуванні препарату слід бути уважними для запобігання транссудації у місці введення, оскільки може виникнути біль і некроз тканини.
У разі транссудації слід негайно припинити введення і ввести препарат в іншу вену.

Контроль токсичності
Після призначення препарату слід щоденно контролювати показники крові (гемоглобін, лейкоцити, тромбоцити).

Після проведеної інфузії пацієнтам рекомендується вживати велику кількість рідини протягом 24 годин.

Якщо лікування ефективне і не спричиняє побічних реакцій, терапію проводять за 6 курсів. У разі виникнення будь-яких побічних реакцій препарату (див. розділ «Побічні реакції») лікування припиняють.

Побічні реакції.
Система кровотворення.
Лейкопенія, тромбоцитопенія. При розвитку мієлосупресії слід відкоригувати дозу.

Зазвичай пригнічення функції кісткового мозку має оборотний характер. Кількість лейкоцитів і тромбоцитів звичайно відновлюється на 28-й день лікування.

За наявності пригнічення кісткового мозку слід контролювати кров з більш короткими інтервалами, починаючи з 3-го курсу лікування. Це важливо, якщо застосовується променева терапія.

Протягом тривалої терапії треосульфаном перорально у 8 пацієнтів спостерігалась гостра нелімфатична лейкемія, у 5 пацієнтів – гостра мелоїдна лейкемія.

Шкіра.
Помірна алопеція спостерігалась у 16 % пацієнтів, на шкірі з’явилися пігментні плями бронзового кольору у 30 % пацієнтів.

Спостерігались кропив’янка, еритема, склеродермія, псоріазоподібні висипи.

Органи дихання.
У поодиноких випадках розвивались алергічна альвеолярна пневмонія, легеневий фіброз.

Шлунково-кишковий тракт.
Нудота, блювання спостерігались у 50 % пацієнтів.

Інші.
У поодиноких випадках виникають грипоподібні симптоми, парестезії, геморагічний цистит, хвороба Аддісона, гіпоглікемія. Спостерігався випадок кардіоміопатії.

При розвитку геморагічного циститу пацієнтам рекомендується вживати велику кількість рідини протягом 24 годин після інфузії.

Під час введення препарату може спостерігатися запалення у місці введення.

Передозування. 
Симптоми:
 нудота, блювання, гастрит.
Тривале застосування великих доз може призвести до необоротного пригнічення діяльності кісткового мозку.

Лікування: лікування припиняють, за необхідності проводять переливання крові. Терапія симптоматична.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Досвід застосування препарату в період вагітності відсутній, а тератогенність препарату не виключена його не призначають вагітним жінкам. Оскільки виділення треосульфану в грудне молоко не виключено, при застосуванні препарату в період лактації слід припинити годування груддю.

Чоловіки і жінки репродуктивного віку, які застосовують треосульфан, повинні користуватися контрацептивними засобами для запобігання заплідненню під час і щонайменше протягом 6 місяців після лікування препаратом. Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика.

Діти.
Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у дітей відсутні, тому його не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Особливі заходи безпеки.
Приготування розчинів повинно проводитись кваліфікованим персоналом у спеціально призначених для цього приміщеннях!

При роботі з препаратом обов’язково слід користуватися рукавичками, масками та захисним одягом. Слід уникати потрапляння препарату в очі.

Вагітні не повинні займатися приготуванням розчину Треосульфану.

Слід дотримуватися особливої обережності при знищенні шприців, голок тощо, які застосовувалися для приготування розчину.

Особливості застосування.
До початку і під час лікування необхідно визначати рівні гемоглобіну, кількість лейкоцитів, тромбоцитів, активності АЛТ, лужної фосфатази, рівня білірубіну, концентрації сечової кислоти, потрібний постійний контроль функції нирок і легень. Необхідний регулярний огляд місць введення препарату (шкіри) для виявлення ознак кровотечі.
У разі контакту препарату зі шкірою або слизовими оболонками необхідне ретельне промивання водою або водою з милом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час  лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і роботі з іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування треосульфану з ібупрофеном знижує ефект останнього.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Треосульфан – проліки і належить до біфункціональних алкілуючих цитотоксичних препаратів. Препарат має широку антинеопластичну та антилейкемічну активність.
У дослідженнях in vitro була продемонстрована ефективність треосульфану при різних видах лейкемій, а  також при раку яєчників та при інших солідних пухлинах. За результатами досліджень на тваринах було  показано, що лейкемічні клітини більш чутливі до треосульфану, ніж клітини людської солідної карциноми.
 Після застосування треосульфан швидко і повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність – 0,97 (+-) 0,18.

При фізіологічних умовах (рН = 7,4; температура тіла 37ºС)  фармакологічно неактивний треосульфан з періодом напіврозпаду 2,2 години перетворюється (неферментативним шляхом) в активний проміжний продукт – моноепоксид, а далі – у діепоксид (діепоксибутан), котрі мають здатність алкілувати нуклеофільні центри ДНК. Активні метаболіти треосульфану специфічно чинять пригнічувальну дію на гемопоетичні стовбурові клітини, Т- і В-лімфоцити, а також чинить цитотоксичну дію на низку солідних і гемопоетичних пухлин.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення для треосульфану характерний швидкий розподіл з наступною елімінацією відповідно до кінетики першого порядку і періодом напіввиведення 88 хв. Приблизно 22 % введеної дози виділяється у незміненому вигляді з сечею протягом 24 годин, приблизно 90 % від цієї кількості – протягом перших 6 годин після введення.
 
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: білий кристалічний порошок без запаху.

Несумісність. 
Невідома.
Треосульфан медак сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду і 5 % розчином глюкози.

Термін придатності.
5 років.

Умови зберігання.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 15 - 25 С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.
По 1 та 5 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Виробник. 
медак ГмбХ.

Місцезнаходження.
Феландштрассе, 3, Д-20354 Гамбург, Німеччина.

Виробник. 
Бакстер Онколоджі ГмбХ.

Місцезнаходження.
Даймлерштрассе, 40, Д-60314 Франкфурт-на-Майні, Німеччина.